ШУМЩИНА

від А до Я.

алфавітний довідник

А

АВТОБУСНЕ СПОЛУЧЕННЯ – основний вид громадського транспорту на Шумщині. На маршрутах району працюють ВАТ «АТП -16145», перевізники з Тернополя, Кременця, Острога, 14 автобусів підприємців-фізичних осіб. Протягом року послугами а.с. користуються біля 500 тис. пасажирів, 55% яких – представники пільгових категорій. Із 60 населених пунктів району регулярним сполученням охоплено 58 (97%).

АНЕМОНА РОЗЛОГА АNEMONE LAXA JUZ. (А. NARCISSIFLORA L. VAR. LAXA ULBR., A. NARCISSIFLARA VAR. PO)

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-100 см, з коротким кореневищем, вкрита м'яким опушенням. Листки пальчасторозсічені. Квітки білі або рожевуваті, зібрані по 3-8 у зонтиковидні суцвіття. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Рідкісна рослина. Трапляється спорадично на Шумщині.

АНДРУШІВКА –центр сільської ради. Населення-405 чоловік. Відстань до Шумська – 22 км ., до залізничної станції Мізоч – 27 км .

1583 року Андрушівку придбали князі Острозькі, 1650 – єзуїтський колегіум.

У кінці 19 ст. село нараховувало 79 дворів, 565 жителів. 1931р – 810 чоловік

1941-45 – із 32 мобілізованих до Червоної армії жителів загинуло 5.

•  в селі працювали: школа, бібліотека, БК, медпункт, 2 магазини, кравецька і взуттєва майстерні, населення становило 586 чол.

В селі діють: магазин ПП Грицаюк, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа 1 ступеня, клуб, бібліотека.

АНДРУШІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ СУГЛИНКІВ І ГЛИНИ – знаходиться на північній околиці с. Андрушівка.

Обстежено трестом "Київгеологія" в 1959 році.

Корисні копалини: суглинок лесовидний, малопіщаний, товщею 2,5м. глина голубувато-сіра, ущільнена, товщею до 2,5 м.

Глибина залягання: 0,4 м.

АНТОНІВЦІ – село Великоіловецької сільської ради. Розташоване за 30 км . від Шумська.

В 9-10 ст. в околиці сучасних Антоновець існувало давньоруське городище. 1544 село згадується в присяжній грамоті кн. М. Четвертинського. За люстрацією 1545 власник Антоновець - Василь Четвертинський, а 1631- Януш Вишневецький.

1795 – почалась будова церкви.

На кінець 19 ст в селі діяли поштова станція, скляна гута, тартак, в 113 дворах проживав 1031житель.

У1942 –43 роках село стало центром Повстанської республіки, за що піддавалось нападам німецьких військ, а 1952 року, вже радянською владою виселене до Запорізької області і ліквідоване.

1990 – село відновлене Указом президії Верховної ради УРСР.

З Антоновець походить військовик і літератор, курінний УПА Максим Скорупський.

Знаменні і пам'ятні місця: музей під відкритим небом “Табір УПА Волинь-Південь”.

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТОВИЧ.

Народився 1834 року. Археолог, археограф, професор історії Київського університету. В числі масиву робіт Антоновича – праці «О местоположении летописных городов Шумска и Пересопницы». Та “Археологічна карта Волинської губернії” з археологічними матеріалами з Шумщини.

Помер 1908 року.

«АТП – 16145», відкрите акціонерне товариство. Основна діяльність – пасажироперевезення. Керівник – Кушнірук Микола Володимирович.

Підприємство нараховує 5 одиниць автобусного транспорту, обслуговує 4 міжміських та 3 приміських маршрути. У 2005 році перевезено 146 тис.пасажирів, в т.ч – 70 тис. пасажирів пільгових категорій.

Б

БАБІЙ СТЕПАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Народився в селі Мирове /Голибіси/ 1940 року. Закінчив Тернопільський медінститут. Член Національної спілки письменників України з 1981 року. Автор численних збірок віршів, серед яких: “Журавлиний невід”, “Відкриваю себе”, “Україна під сатаною”, “Це – інший світ”, “У холодному блиску комет”, “Вертаючий з небес”, “Такий день” та книжок прози “Криниці на пагорбах”, “Волинські дзвони” та “Луни повстанського краю”. У 2001-05 роках – голова Рівненської обласної організації НСПУ.

БАШКІВЦІ – село Тилявецької сільської ради. Відстань від райцентра – 24 км .

Населення – 312 чол.

За документами 1545 власником села був Михайло Мостинський.

1704 – в селі споруджено Михайлівську церкву.

В кінці ХІХ століття село нараховувало 74 дворів , 508 жителів, а 1931р.- 777 жителів.

В селі діють: магазин (приватний підприємець – Дворницький Ю.Л.), фельдшерсько-акушерський пункт, клуб-бібліотека.

БАШКОВЕЦЬКЕ РОДОВИЩЕ ПІСКОВИКІВ – знаходиться на зах. околиці с. Башківці.

Обстежено трестом “Київгеологія” в 1957 році.

Корисні копалини: сірі, кварцево-вапнякові пісковики потужністю 6 метрів.

Запаси: 180 тис куб. м. на площі 3 га.

Глибина залягання – 0,6-1,2 м.

БАРБЕЛЮК ПАРФЕНІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ.

Народився в селі Великі Загайці 1938 року. Закінчив середню школу 1955 року. Майстер народних промислів (живопис). Автор картин “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Бучацький водоспад” та інших.

БАРВІНОК МАЛИЙ (VINCA MINOR L.) Вічнозелений півкущик родини барвінкових (30- 60 см заввишки) з тонким горизонтальним кореневищем до 70 см завдовжки. Стебла повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні - червні.

Лікарська, отруйна і декоративна рослина.

Барвінок малий росте на Шумщині у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів.

БИКІВЦІ – центр сільської ради. Село розташоване на відстані 11 км . від Шумська, нараховує 201дворів, 722жителів

1731 в селі побудовано церкву. 1784 Биківцями володів кн. Радзивілл.

В кінці 19 ст. село нараховувало 80 дворів. 1931р – 1166 жителів.

Знаменні і пам'ятні місця – храм 1806 р., дім молитви 1930 рр., палац Чесновських кін. 18-поч.19 століть.

В селі діють: магазини “Колос”, “Надія”, приватного підприємця Лукавий А.С, закусочна “Корчма”, фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс – Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів та дошкільний навчальний заклад, клуб, бібліотека.

БИКОВЕЦЬКЕ РОДОВИЩЕ СУГЛИНКІВ – знаходиться на південно-східній околиці с. Биківці.

Обстежено трестом "Київгеологія" в 1959 році.

Корисні копалини: четвертинні палево-жовті ущільнені суглинки

Запаси: близько 200 тисяч куб.м.

Глибина залягання: 0,3 м.

БІЛИЙ ГРИБ, БОРОВИК (BOLETUS EDULIS BULL. ЕХ FR.; АБО BOLETUS BULBOSUS SCHAEFF. ЕХ SCHROET.) Шапка 3-15 (25) см у діаметрі, напівсферична опукло-розпростерта, сірувато-, рудувато- або червонувато-коричнювата чи кольору горіха, тонкозморшкувата. Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом жовтувато- або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті. М'якуш щільний, білий, при розрізуванні не змінюється, з приємним запахом і смаком. Найкращий з відомих їстівних грибів. Використовують свіжим, про запас сушать, солять, маринують.. Вживають при стенокардії, туберкульозі, зниженні загального тонусу, проти пухлин /

Росте на Шумщині у листяних (під дубом, буком, грабом, березою, ліщиною) і хвойних (під сосною, ялиною) лісах; у червні - жовтні.

БІРКИ БІРКИ, БОРКИ - село Соснівської сільської ради. У 138 дворах села проживають 485 жителів, відстань від Шумська –13 км.

У першій писемній згадці 1545 року власником села названий Петро Товмач. 1779 в Бірках побудовано церкву. В кінці 19 століття село було центром волості, налічувало 105 дворів, 779 жителів., а 1911 року – 805 жителів, однокласну школу фельдшерський пункт, горілчану крамницю, 2 млини, кооператив.

1950х роках село було ліквідоване шляхом приєднання до с. Соснівки.

Відновлене на карті України 1990 року.

В селі діють: магазин (приватний підприємець – Петрук О.І.), фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека-філіал.

БОГОВИТИНИ - литовсько руський шляхетський рід, що володів Шумськом і Шумщиною в ХVI –XVII ст.

Іван Б. –з 1513 отримав грамоту на володіння Шумськом, Кутами, Кордишевом, Загайцями, Суражем і Валевом.

Іван ІІ Б. – власник Шумська по смерті батька.(1527)

Война Б. –власник з того ж року Пігас, Залужжя.

Степан Б.- власник Шумська з 9.12. 1578, останній нащадок роду по чоловічій лінії.

Маруша Степанівна.- 1605 року вийшла заміж за Матвія Малинського з передачею Шумська цьому шляхетському роду.

За деякими даними Ірина Ярмолінська була також уродженою Боговитиною.

БОЛОЖІВКА –центр сільської ради, за 10 км від Шумська.

Грамотою 1446 року Свидригайло кн. Литовський дарував Боложівку. Єло – Малинському. 1570 власником села названий Степан Шумський. 1732 року в селі була збудована церква Покрови. 1860 року подією в житті села й округи стало відкриття церковно –парафіяльної школи.

1877 – побудована донині існуюча церква св. Миколи.

На кін. 19 століття Боложівка, село Острозького повіту, нараховувала 127дворів, 831 жителів. Там було споруджено палац в палац в англійському стилі (зберігся в перебудованому вигляді), розбито парк.

В селі діють: магазин ПП Задерій, магазин ПП Горбатюк, магазин ПП Лукавий, магазин ПП Гібула, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, бібліотека-філіал.

БОРЕЙКО СЕРГІЙ

Народився в Шумську.1912 року. Вчився і працював в іконописній майстерні Почаївської Лаври /1927-1939/, потім в Академії Красних мистецтв у Варшаві /1938-1939/ у відомих художників Прушковського та Артца. Війна перервала навчання. 1939-1941 роках працював з колективом художників у Луцьку. Учасник Великої Вітчизняної війни. З 1946 року жив у Львові. Працював у майстернях художнього фонду /1946-1948, 19..-1972 рр./ та історичному музеї /1948-1952 рр./ з 1947 року брав участь у виставках у Львові, Києві, Москві, Луцьку, Рівному, Тернополі, Жешуві /Польща/. Персональна виставка митця проходила у Львівському музеї українського мистецтва 1983 року.

Живописні твори – картини "Будують міст" / 1947/, портрет художника Турина /1957/, Ф.Бриж /1959/, "Козацькі могили" /1970/.

Монументальні роботи: керамічна мозаїка "Космос" у Тернопільському кафе "Космос", кольоровий рельєф "Возз'єднання", мозаїка на будинку птахофабрики в Пустомитах, мозаїка "Естрадний концерт" на фасаді Палацу культури села Андріївна на Львівщині. Для Тернопільського краєзнавчого музею зроблено діораму "Визволення Тернополя".

Графічні роботи: кольорові ліногравюри "Два покоління", "Портрет Шевченка", "Шевченко в майстерні Сошенка", "Портрет художника Левицького".

Помер у Львові 1988 року.

БОРСУК MELES MELES LINNAEUS, 1758

Місця проживання на Шумщині - лісові ділянки з пересіченим рельєфом і низьким рівнем ґрунтових вод. На Малому Поліссі - лісові балки і яри, заплавні ліси, молоді насадження, порослі вирубки; у лісостеповій і степовій зонах - острівні та байрачні ліси, балки та яри з чагарниковими заростями, схили річкових долин, лісосмуги, іноді на орних землях; у передгірних і гірських районах (ліси, долини річок і потоків), місцевості поблизу садів і виноградників, розколини скель і кам'яні розсипища.

Веде осілий норний спосіб життя. У гірських місцевостях може здійснювати вертикальні міграції. Живе сім'ями та поодинці. Вид тримається місць перебування. Нори з віднірками та підземними ходами використовуються багато років підряд. Активний у сутінках та вночі, але може виходити з нір і вдень. У жовтні - листопаді після нагромадження в організмі великої кількості жиру поринає у зимову сплячку, яка триває до весни. Линяє раз на рік - влітку. Живиться рослинним кормом (плоди, ягоди, бульби, корені), безхребетними (дощові черви, молюски, комахи), мишовидними дрібними гризунами, зрідка поїдає дрібних птахів, їхні яйця, рибу та ін.

БРИКІВ центр сільської ради за 5 км від Шумська. Нараховує 260 дворів 1004 жителів.

За документами 1566 року князь Збаразький не хотів допустити князя Воронецького до володіння Бриківцями. 1800 року в Брикові побудовано церкву св. Георгія. 1863 власницею села стала графиня Блудова. За її сприяння 1873 року була організована школа в якій навчались і діти – сироти з Волинської губернії. На кінець 19 століття село нараховувало 114 дворів, 864 жителів. 1931року в Брикові було 1229 мешканців.

В Брикові навчався видатний український художник Андроник Лазарчук.

В селі діють: магазин “Наталі”, магазин (приватний підприємець – Бовтун Л.Л.), кіоск (приватний підприємець – Захарчук М.П), амбулаторія сімейної медицини, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, бібліотека-філіал.

БРИКІВСЬКЕ ДРУГЕ РОДОВИЩЕ ГЛИН – знаходиться на правому схилі р. кума на північній околиці с. Бриків.

Розвідане Укрпромгеолпроектом в 1958 році.

Корисні копалини: темно сірі в'язкі слюдисті глини, товщею 3,4-5,4 м та хімічним складом:

Al2O3 – 21,17%; Fe2O3+Mg2О3+ CaO – 7,21%; SiO2 – 60,0%, числом пластичності 15,1-21,0 та температурою плавлення 1610 градусів.

Запаси: 65,2 тис куб. м.

Глибина залягання: 1,8 – 7,7м.

БРИКІВСЬКЕ ПЕРШЕ РОДОВИЩЕ ГЛИН – знаходиться на північно-східній околиці с. Бриків

Обстежено Укрпромкооппроектом в 1954 році.

Корисні копалини: пісок кварцевий середньо і дрібнозернистий глинистий товщею до 2 м.; глина темно-сіра з прошарками вохристо-жовтої товщею 3,5-7,1 м. Вміст SO3 не більше 0,3%

Запаси: 21,7 тис куб.м.

Глибина залягання: 1-3 м.

БРИКІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ БУРОГО ВУГІЛЛЯ – знаходиться біля с. Бриків.

Обстежено в 1940 році, паспортизоване в 1941 році.

Корисні копалини: буре вугілля

Запаси: не встановлені

БРУСНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (RHODOCOCCUM VITIS-IDAEA (L.) AVR.; VACCINIUM VITIS-IDAEA L.). Народна назва - брусниця. Невисокий кущик родини брусничних (10- 28 см заввишки) з повзучим довгим кореневищем. Плід - округла ягода (7- 12 мм у діаметрі), спочатку зеленувато-6іла, стигла - яскраво-червона. Високі харчові й смакові властивості брусниці зумовлені наявністю у ній цукрів (до 7%), органічних кислот: лимонної, яблучної, молочної, янтарної, бензойної, саліцилової (загальний вміст 2,5%). Завдяки наявності бензойної кислоти ягоди брусниці тривалий час зберігаються. Крім того, ягоди містять пектинові й дубильні речовини (0,32% ), глікозиди арбутин і вакцинін, провітамін А, вітамін С (7-23 мг%). Насіння брусниці містить 32% жирної, швидковисихаючої олії.

Росте на Шумщині у хвойних і мішаних лісах, на галявинах. Запаси обмежені.

БУК ЛІСОВИЙ, АБО ЗВИЧАЙНИЙ (FAGUS SYLVATICA L.) - Дерево родини букових (Fagaceae) заввишки 20- 40 м . Стовбур вкритий гладенькою сріблясто-сірою корою. Плід - блискучий коричневий тригранний горішок (1- 1,6 см завдовжки), оточений повністю або частково коробочкоподібною мисочкою, яка при достиганні розтріскується на чотири лопаті.

Харчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Деревина бука тверда, добре полірується, водостійка, широко використовують для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. 3 букової деревини виготовляють високоякісну тару, придатну для перевезення продуктів харчування.

Як декоративна рослина бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також форми з червоними і строкатими листками.

Одна з основних лісоутворюючих порід Шумщини.

В

ВАСЬКІВЦІ центр сільської ради, відстань від Шумська – 4 км . Нараховує 269дворів 825жителів.

У13 столітті в селі існувало давньоруське городище. За легендою то був замок князя Василька Романовича.

1583 у першій писемній згадці власницею села названа Степанова Шумська.

На кінець. 19 століття в селі було 133 дворів, 888 жителів

У1930рр Васьківці були одним з центрів національного руху. Діяв потужний колектив “Просвіти”

У Васьківцях працювала і похована повстанська поетеса Ганна Ткачук .

В селі діють: магазин (приватний підприємець –Борискін І.В ), магазин (приватний підприємець – Помельнича О.М), торговий павільйон (приватний підприємець – Борискін О.В ), фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека-філіал.

ВЕЛИКА ІЛОВИЦЯ –центр сільської ради. Віддаль від Шумська 20 км . У 119 дворах села проживають 364жителі

В селі виявлено залишки поселення Трипільської культури. Перша писемна згадка про село - в грамоті князя М. Четвертинського від 1544 року.

В кінці 19 століття село належало до Білокриницької волості, нараховувало 70 дворів, 612 жителів, у 1931р. – 1003 жителі.

В середині ХХ століття Велика Іловиця була одним із центрів повстанчого руху на Волині.

З села походить і в ньому похований відомий український поет Георгій Петрук- Попик (1932-2006).

В селі діють: Магазин “Діамант”, магазин (приватний підприємець - Килименко В.М.), Магазин (об'єднання “Ринок), фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс - Загальноосвітній навчальний заклад 1-2 ступеня та дошкільний навчальний заклад, клуб, бібліотека-філіал.

ВЕЛИКІ ЗАГАЙЦІ –центр сільської ради. Відстань від Шумська 25 км . Налічує 401дворів, 1226 жителів.

В першій писемній згадці від1546 власницею села названа Беата Острозька – Костелецька. 1705 в селі проходила побудова церкви. Село відоме також як родове гніздо Бобрів-Пйотровіцьких, які збудували тут пишний палац (донині не зберігся), який малював майстер пейзажу Наполеон Орда. Родина Бобрів знана зв'язками з польськими поетами З. Красінським та Ю. Словацьким.

В кінці 19 століття село Великодедеркальської волості, нараховувало 248дворів, 1726 жителів. У 1931р. – 1591ж.

В селі діють магазин “Діамант”, мінімагазин (приватний підприємець – Ткач П.Г.) магазин “Мрига”, магазин ГВП “Шумська гуртовня”, закусочна фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека-філіал.

ВЕЛИКІ ДЕДЕРКАЛИ центр сільської ради на відстані 17 від Шумська. Автобусне сполучення із Шумськом, Ланівцями, Тернополем, Києвом, Кременцем. Луцьком.

Село вперше згадується в люстраційних записах 1545 року- ним володіли брати Сидір, Дашко, Нестор Дедерки та Андрій Волковський

1740 в селі побудовано дерев'яну церкву , близько 1735 року – монастирський комплекс. Після конфіскації монастирських споруд в ордена реформатів в стінах монастиря 1891 – відкрито учительську семінарію. В цій семінарії викладав малювання та креслення видатний український художник Андроник Лазарчук.

1911 року Великі Дедеркали були центром волості, тут діяли пошта, учительська семінарія, Фельдшерський пункт, лікар, 2 крамниці, 1 горілчана крамниця, мешкало 468 жителів.

Зовсім недалеко від села проліг фронт Першої світової війни.1916 учительську семінарію було евакуйоване на схід. 1919 року село стало одним із центрів повстання селян Шумщини проти польської окупації. Однак повстання було придушене, Великі Дедеркали увійшли таки до складу Другої Речі Посполитої і стали центром гміни та місцем розквартирування в монастирських приміщеннях польського батальйону Прикордонної охорони (КОП). 1940 року з приходом радянських військ до Великих Дедеркал було перенесено центр щойно створеного Катербурзького району.

1944 року в околицях села розгорнулись бої між німецькими і радянськими військами. У 1961-64 в рамках кампанії укрупнення Великі Дедеркали перебували в складі Кременецького району, а згодом увійшли в Шумський район.

З села походить знаний польський письменник Гуго Колонтай (1750-1812)

В селі діють: магазин “Волинь”, магазин “Гастроном”, магазин “Нон-Стоп-трейд”, супермаркет “ТеКо”, кафе “Фіалка”, закусочна, фельдшерсько-акушерський пункт та Шумська районна лікарня №2 (хутір Обори), загальноосвітня школа 1-3 ступеня, дитячий садок, дитяча музична школа, будинок культури, бібліотека-філіал.

ВЕРБИЦЯ хутір Підгаєцької сільської ради.

Населення – 2 чол (2003)

ВИДРА РІЧКОВА LUTRA LUTRA LINNAEUS, 1758

Водиться в природних та штучних прісноводних водоймах Шумщини.

Веде напівводяний спосіб життя. Активна переважно вночі. Живе поодинці та сімейними групами. Влітку рідко віддаляється від води більш як на 200 м, узимку в пошуках їжі може здійснити 15-20 кілометрові переходи до інших водойм. Виводкові та тимчасові сховища влаштовує у підмивах берегів, вихід з нори - нижче рівня води на 50 см і глибше. Добре плаває і пірнає. Нерідко заселяє боброві та ондатрові хатки. Живиться в основному рибою, а також комахами, молюсками, ракоподібними, зрідка - дрібними гризунами і птахами. Занесена до Європейського Червоного списку (1991).

ВИШНІВЕЦЬКА (МОГИЛЯНКА) ІРИНА (РАЇНА).

Дочка молдавського господаря, двоюрідна сестра Петра Могили. Вдова князя Михайла Корибута Вишневецького. З 1605 року – власниця Рахманова. Була меценатом друкарні К. Транквіліона – Ставровецького.

Померла 1631 року.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ МИХАЙЛО –СЕРВАТІЙ.

Князь, у 1672-76 роках – король Речі Посполитої. Надав привілеї і кошти на ремонт потерпілого від пожежі Рахманова (1673 р.)

ВІЛІЙСЬКЕ РОДОВИЩЕ КРЕЙДИ – знаходиться на північний захід від с. Вілія (за 2,5 км )

Обстежено трестом "Київгеологія" в 1959 році.

Корисні копалини: пісок світло-сірий, кварцевий, дрібнозернистий, товща 2,3 м., крейда тортонська біла писальна, товща – 10 м.

Запаси: більше 500 тис. куб. м.

Глибина залягання: 1,6 м – пісок, 5,3 м. – крейда.

ВІЛІЯ –центр сільської ради. на відстані 28 км . від Шумська. Нараховує 212 дворів, 599 жителів.

Перша писемна згадка про село 1545 рік. Тоді село перейшло від Денискевича Мокосія – до Януша, єпископа Віленського.

1628 року вартість вілійського маєтку становила зі ставом і фільварком 1079 флоринів,6 грошей, 13,5 день.

1797 року в селі побудовано церкву.

На кінець19 століття село нараховувало 100 домів, 809 жителів. 1931року- 972 жителі.

Село було одним з центрів національно-визвольного руху середини ХХ століття.

В селі діють магазин (приватний підприємець Бондарук), магазин (приватний підприємець Шпорчук), кіоск (приватний підприємець Гібула ), фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека-філіал, самодіяльний музей історії села.

«ВІФІЛЬ» - приватне підприємство. Засноване 17 липня 2000 року, голова – Вознюк Дмитро Федорович. Продукція – хлібобулочні вироби (1900 буханців на добу) асортимент: 6 сортів хліба, 2 сорти батонів, багети. Продукція реалізується як в межах району так і в сусідніх областях. На даний період на підприємстві працює 28 чоловік.

ВОВКІВЦІ- - село Великодедеркальської сільської ради. Нараховує 160дворів., 458 жителів. Відстань від Шумська – 19 км .

В першій писемній 1570 року згадці як власники села вказані Люціан Василевський, Андрій Волковиський. 1703 побудована Покровська церква.

На кінець 19 століття село нараховувало 34 двори, 290 жит. 1931року в селі працювали оліярня, круподерня, мешкали 612 жителів.

В селі діють:

Магазин, фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс – Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня, дошкільний навчальний заклад, клуб, бібліотека-філіал.

ВОВКОВЕЦЬКЕ РОДОВИЩЕ ПІСКІВ – знаходиться за на південній околиці с. Вовківці.

Обстежено трестом Київгеологія в 1959 році.

Корисні копалини: суглинок жовтувато-сірий товщею близько 0,5 м; пісок сірий, тортонський кварцовий, слабо глинистий дрібнозернистий видимою товщею 6 м.

Запаси: 200 тисяч куб.м.

Глибина залягання:0,4 м

ВОДНІ РЕСУРСИ ШУМЩИНИ

Всього водою зайнято 1093 га площі району. Площа річок становить 155,4 га, 720 га зайнято ставками. Болота в районі займають 273,3 га.

Води використовуються для промислового і сільськогосподарського водокористування, комунально – побутових потреб.

В с.В. Дедеркали віднайдено ділянку, на якій розповсюджена мінеральна вода. Вона є перспективною для подальшого вивчення її по гідродинамічній умові та бальнеологічній цінності

ВОЛИНСЬКИЙ Загальнозоологічний заказник місцевого значення площею 689 га . Охороняється згідно Рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 р. №198 . Розташований на землях Стіжоцької с\р Фрагмент лісового урочища "Антонівці-Свинодебри є місцем проживання та відтворення чисельності тваринного світу. Охороняє Кременецький держлісгосп ДЛГО "Тернопільліс".

Г

ГАВРИЛЮК ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ.

Народився 1959р. в Тернополі.

Археолог, член Всеукраїнської спілки краєзнавців. Керівник археологічних експедицій на Шумщину в 1988- 200 роках. Автор роботи “Дослідження давньоруського археологічного комплексу поблизу с. Антонівці на Тернопільщині”, ряду статей, про археологію Шумщини в періодиці.

ГЕЛЛЕР, Генрік. Народився 1876 року в Шумську. Скрипаль-віртуоз, музичний теоретик. Видав книгу “Теорія гармоній” (1925) яка досі не втратила актуальності. За неперевіреними даними помер після 2 Світової війни в Ізраїлі.

ГРИНЬКІВЦІ - село Матвіївецької сільської ради. Відстань від Шумська – 39 км . В селі нараховується 100дворів, 194 жителі.

В кін ХІХ століття село складали – 63двори з 387 жителями. 1931року в Гриньківцях проживало 640 чоловік.

В селі діють: магазин (приватний підприємець Притолюк М.М.), магазин (приватний підприємець Майборода І.М ), магазин (приватний підприємець Муль М.Я. ), клуб-бібліотека.

Ґ

ҐРУНТИ ШУМЩИНИ.

Дерново-підзолисті ґрунти поширені у північній частині району в межах Малого Полісся. Ці ґрунти утворилися під пологом хвойних лісів. Глибина орного шару 15-20 см, колір ясно-сірий, містить близько 1 % перегною, ґрунт безструктурний, пухкий, розсипчастий. Легкий механічний склад дерново-підзолистих ґрунтів зумовлює незадовільний водно-повітряний режим для рослин. Ці ґрунти найменш родючі в межах району.

На південь від Малого Полісся, в основному в межах Кременецького горбогір'я, поширені ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти. Вони мають малопотужний гумусовий шар (15-20см), в якому міститься невелика кількість перегною (1.8-2.3 %).Ґрунти безструктурні.

В центральній і північно-східній частинах району переважають чорноземи опідзолені. Гумусовий горизонт цих ґрунтів має нетривку пороховато-зернисту структуру (потужність гумусового шару-45-55 см, вміст перегною 3.6-3.9%) ґрунти досить родючі.

В південно-східній і частково в центральній частинах Шумщини переважають чорноземи типові. Забарвлення темне, інтенсивність якого з глибиною зменшується. Ці ґрунти мають зернисту структуру. Вміст гумусу від 3 до 6 %. Родючість висока.

У долинах річок подекуди зустрічаються болотні і торфово-болотні ґрунти. Дані ґрунти утворилися в умовах надмірного зволоження при високому рівні ґрунтових вод. Для сільськогосподарського використання потребують застосування меліоративних заходів. Однак такі ґрунти схильні до ерозії.

Рівень освоєності земельних ресурсів становить 91%.

Д

ДАНИЛІВ, ДАНИЛІВГРАД- літописний город (замок) 13 ст. 1241 року витримав облогу військом Батия. 1259 – розібраний за Шумською угодою .

Різні дослідники вказують різне розташування Данилова – Одерадівка, Антонівці . Найімовірніше – Данилова гора в Стіжку .

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ( ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ)

Об'єднувач Галицько-Волинського Князівства, до складу якого Шумщина увійшла 1228 року 1231 року переміг під Шумськом військо королевича Ендре. Перед битвою молився в соборі Симеона в Шумську. На честь Данила було названо фортецю Д анилівград

ДЕДЕРКАЛИ ВЕЛИКІ – див. ВЕЛИКІ ДЕДЕРКАЛИ.

ДЕДЕРКАЛИ МАЛІ – див МАЛІ ДЕДЕРКАЛИ

ДОВЖОКСЬКИЙ заказник загальнодержавного значення площею 105га. Охороняється згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 07.01.1987р. № 2 Розміщений на землях Тилявської с\р. Під наметом широколистяних лісів масово зростає цибуля ведмежа - вид, занесений до Червоної книги України. Охорону заповідних об'єктів здійснює Кременецький держлісгосп ДЛГО "Тернопільліс".

ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ (QUERCUS ROBUR L.) - Могутнє дерево родини букових (Fagaceae) (20- 40 м заввишки) з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1- 1,5 м у діаметрі). Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні - жовтні.

Танідоносна, деревинна, лікарська, фітонцидна, харчова, медоносна, фарбувальна, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина.

Дуб має високоякісну деревину красивого забарвлення і текстури. Вона щільна, важка, міцна, пружна, надзвичайно міцна на повітрі, у землі і під водою, помірно розтріскується і жолобиться, легко колеться, стійка проти загнивання і домового гриба. Дуб звичайний - основна лісоутворююча порода Шумщини, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Охороняється в заказнику «Суразька дача»

ДУБ СКЕЛЬНИЙ (QUERCUS PETRAEA LIEBL.) - відрізняється від дуба звичайного глибокозвивисто-лопатевими листками і майже сидячими жолудями. Зрідка зустрічається на території Шумщини. Створює чисті і мішані з сосною та іншими породами деревостани.

Ж

ЖОЛОБ – урочище на заході Шумська. В липні 1942 року тут було розстріляно 2432 жителі Шумська, в основному – євреїв з місцевого гетто.

ЖОЛОБКИ –центр сільської ради, віддаль від Шумська 14 км . Вперше згадані 1545 року як власність Кременецького замку.

Кінець 19 ст. в селі налічувалось 80дворів, 703жителів.

1919 – село взяло активну участь в Шумському повстанні. Каральними польськими військами розстріляно 22 чоловіки. 1931року в селі нараховувалося 1185 жителі.

В селі діють: магазин ПП Киричук О.Г, кіоск ПП Киричук , кіоск ПП Заблоцька, ПП Бовтун, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб та бібліотека-філіал.

ЖОЛОБКІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ ВАПНЯКІВ – знаходиться на північно-західній околиці с. Жолобки.

Обстежено трестом "Київгеологія" в 1959 році.

Корисні копалини: Вапняк-черепашник щільний шаруватий – 3,8 м.

Запаси: 110 тис. куб. м.

Глибина залягання: 1,6 м.

ЖОЛОБКІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ ПІСКІВ – знаходиться на східній околиці с. Жолобки.

Обстежено трестом «Київгеологія»в 1959 році.

Корисні копалини: суглинок палево-жовтий ущільнений товщею до 1 метра; пісок сарматський кварцовий, дрібнозернистий, слабоглинистий, вапнякуватий

Запаси: 120 тисяч куб.м.

Глибина залягання: до 0,8 м.

ЖУК СЕМЕН АНТОНОВИЧ

Народився 1898 року в селі Боложівка. Провідний діяч Кременецького повітового товариства "Просвіта", людина надзвичайно талановита, здібний організатор, активіст кооперативного руху, діяч української радикальної партії. Організовував численні віча, гостро критикував колонізаційну політику польського уряду, відстоював право українських дітей на навчання рідною мовою. Багато зусиль доклав, аби Почаївську Лавру перетворити на осередок української духовної культури. Виступав проти русифікаторської політики окремих керівників лаври. Видав "Короткий історичний нарис Почаївської Успенської Лаври" під псевдонімом С.Антонович. книжка вийшла у видавництві "Церква і нарід" у Кременці 1938 року.

Загинув від рук НКВС в липні 1941 року.

З

ЗАБАРА – с. Залісцівської сільської ради. Донедавна хутір Жолобківської сільської ради. Нараховує 32 двори 102жителі. Відстань до Шумська – 16кілометрів. Сполучення

В кінці19 ст.-село належало до Борківської волості, налічувало 12 домів і 74 жителі. 1931року.-273жителі

В селі діє бібліотека-філіал.

ЗАГАЙЦІ ВЕЛИКІ –див ВЕЛИКІ ЗАГАЙЦІ

ЗАГАЙЦІ МАЛІ – див МАЛІ ЗАГАЙЦІ.

ЗАЛІСЦІ – с., центр сільської ради. 210 дворів, 803жителів. Відстань до райцентра – 15 кілометрів .

У 1920-30 роках в селі існував маєток Залісці-Шумські в якому проживав війт Шумської гміни.

В селі діють: магазин (приватний підприємець Панасюк ), магазин (приватний підприємець Тхорик С.Л ), магазин (приватний підприємець Швед Н.І.), кіоск (приватний підприємець Тхорик Л.В. ) , фельдшерсько-акушерський пункт, навчально-виховний комплекс – Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів та дошкільний навчальний заклад, дитбудинок сімейного типу, клуб, бібліотека-філіал.

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ (HYPERICUM PERFORATUM L.) Місцеві назва - стокровиця, калмицький чай, заяча крівця тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних (30-бО см заввишки) з прямим, голим, вгорі гіллястим стеблом. Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

Лікарська, фітонцидна, ефіроолійна, танідоносна, харчова, фарбувальна, медоносна, отруйна рослина.

Поширений по всій території Шумщини.

ЗЕЛЕНИЙ ДУБ-2 Загальнозоологічний заказник місцевого значення площею 518 га . Охороняється згідно Рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 р. №198 . знаходиться на землях Андрушівської с\р Лісове урочище "Зелений дуб-2" є місцем проживання та відтворення чисельності тваринного світу. Охороняє Кременецький держлісгосп ДЛГО "Тернопільліс".

ЗОЗУЛИНІ ЧЕРЕВИЧКИ СПРАВЖНІ CYPRIPEDIUM CALCEOLUS L.

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 25-35 см. Кореневище товсте, горизонтальне. Стебло опушене, прямостояче, рівномірно облиснене. Листки великі, еліптичні, з дещо опушеними жилками. Квітка оригінальної форми, нагадує старовинний черевичок, губа світло-жовта, роздута, оточена червонуватими листочками оцвітини. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у серпні - вересні. Території зростання в районі - розріджені листяні й мішані ліси, галявини, узлісся, чагарники, лісові луки. Зустрічається переважно на вапнякових ґрунтах. Як правило, трапляється спорадично невеликими групами.

Занесена до Червоної книги Української РСР (1980), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (1973).

І

ІГЕЛЬСТРОМ КОСТЯНТИН ГУСТАВОВИЧ.

Народився в Шумську 1799 року. Член таємного товариства "Военные друзья" в Росії. В грудні 1825 року пробував підняти повстання у військах Окремого Литовського корпусу. В квітні 1827 року військовим судом був позбавлений дворянства, засуджений до 10 років каторжних робіт разом з іншими декабристами.

ІЛОВИЦЯ ВЕЛИКА – див ВЕЛИКА ІЛОВИЦЯ.

ІЛЬКІВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 1938 р.в с. Велеснів (нині- Монастириського району). Як син воїна УПА – вивезений на Далекий Схід. В Україну повертається в кінці 50-х рр, на Шумщині - з 1963 року. Самодіяльний композитор, виконавець, хоровий диригент, педагог. Керівник Шумської аматорської народної капели протягом 30 років, ініціатор створення і учасник вокального квартету “Спалах”. Дипломант багатьох республіканських та загальносоюзних конкурсів.

В творчому доробку як композитора серед інших – пісні на слова поетів –шумчан.

ІЛЬКІВ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ.

Народився 1970 р. в Шумську. Син В. Ільківа. Закінчив Шумську музичну школу, Хмельницьке музучилище, Нац. Муз. Академію ім. Чайковського. Соліст Нац. Будинку органної та камерної музики України. Викладач кафедри Нац. Муз. Академії ім. Чайковського.

Лауреат конкурсу “Перший талант світу” (1995,Тулуза),лауреат міжнародного конкурсу трубачів – професіоналів (1998)

ІНГВАР ЯРОСЛАВИЧ

Князь Луцький, Дорогобузький і Шумський (зг.1171-1212). Проводив політику співпраці зах. Руських князівств. Підтримував стосунки з Польщею, його зятем був вел. кн. краківський Лешко Білий. Є одним з героїв “Галицько – Волинського літопису”, згадується в “Слові о полку Ігоревім”.

К

КАЛЬТЕНБЕРГ ЛЕВ (KALTENBERGH LEW).

Народився 1910 року в Шумську. Середню школу та університет закінчив у Львові, аспірантські студії проходив у Відні, Дрездені, Парижі. Один з організаторів львівського мистецько – літературного об'єднання “Рибалки”, член малярської групи “Артес”.

Учасник війни 1939 року, та партизанських дій Югославської національно – визвольної армії. Після повернення до Варшави – журналіст, редактор Польського радіо. З кінця 1950-х років активно працює як письменник. Основні твори: “Стережений вогонь”( 1961), “Дно чари” (1965), “За нашу і вашу свободу”(1968).

Помер 1989 року у Варшаві.

КИРИЛЮК АРТЕМІЙ

Народився в 1911 році в селі Великі Загайці. У 1944 році виїхав до Австрії, опісля емігрував до Канади. Звідти переїхав до Філадельфії (США).

Член українського мистецького гуртка "Спокій" у Варшаві, об'єднання митців українців в Америці (ОМУА). Брав участь у виставках художників в Європі та Америці. Працював у жанрі краєвиду.

КЛИМЧУК БОГДАН КАЛЕНИКОВИЧ

Композитор, педагог. Народився 1945 року в с. Піщатинці. В 1968-70 рр. працював викладачем Шумської ДМШ. 1977 року закінчив композиторський відділ Львівської консерваторії. Працює в Тернопільському музичному училищі, де створив клас композиції. Голова Тернопільської обласної організації Національної ліги композиторів України з 1996 року.

КЛОКИЧКА ПЕРИСТА STAPHYLEA PINNATA L.

Кущ або невелике дерево заввишки до 4,5 м. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням і вегетативно. Збирається населенням як лікарська і харчова рослина.

Зникаюча рослина, поширення якої інтенсивно скорочується.

На Шумщині зростає спорадично в тінистих листяних лісах. Вирубування лісів та чагарникових заростей загрожує чисельності виду.

Занесена до "Червоної книги ".

КОЛЛОНТАЙ ГУГО (Kollataj Hugo).

Народився в селі В.Дедеркали 1750 року. Польський громадський діяч, учений-філософ, представник польського просвітительства. Виступав проти феодалізму, за буржуазне перетворення суспільства шляхом реформ, був співавтором прогресивної на той час польської Конституції, обстоював світську науку і освіту. Гуго Коллонтай був активним учасником польського повстання 1794 року, за що його було ув'язнено /1794-1802р./ в 1802-1806 рр. він проживав на Волині, заснував ліцей у Кременці.

Помер 1812 р у Варшаві.

КОЗАЧЧИНА – неіснуючий нині хутір. В документах 1930рр. локалізується біля с. Антонівці. 1943 року тут відбувся один з перших боїв УПА з німецькими фашистами. Нині – пам'ятник на братській могилі.

КОЗЯТИН – х. Радошівської сільської ради. 5 дворів 22 жителі.

КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА (CONVALLARIA MAJALIS L.) Трав'яниста багаторічна рослина (10- 35 см заввишки) з довгим розгалуженим, повзучим кореневищем і пучками коренів. Лікарська, ефіроолійна, отруйна і декоративна рослина. Зростає в мішаних і листяних лісах на півночі району. Часто утворює куртини і зарості. Запаси сировини значні, проте у зв'язку з хижацькою заготівлею на букети потребує охорони.